в означеннях
Тлумачення, значення слова «набалакувати»:

НАБАЛА́КУВАТИ, ую, уєш, недок., НАБАЛА́КАТИ, аю, аєш, док., розм.

1. перех. і неперех. Багато говорити (перев. зайвого, непотрібного, неправдоподібного). Щоб не набалакав Вадик у запалі зайвого, Друзь перебив його (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 200).
Набалакати сім мішків (кіп) гречаної вовни — те саме, що Наговорити сім мішків (кіп) гречаної вовни (див. вовна). Тільки що сів за писання, прибіг Кравченко й накричав мені повну хату і набалакав сім мішків гречаної вовни (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 169); Набалакати, що на вербі груші ростуть — те саме, що Наговорити, що на вербі груші ростуть (див. груша). Він набалакає, що на вербі груші ростуть (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 183).

2. неперех., на кого—що. Говорити неправду про кого-, що-небудь. — Не набалакуйте на себе, Левку Івановичу, — всміхнулася Ліна (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 271).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 11.

Коментарі (0)