НА́БІГЦІ, присл., розм. На бігу, під час руху. — А чого се ми втікаємо, дядьку? — пита Хапко. — Хто втікає? — відпитує набігці дядько (Марко Вовчок, VI, 1956, 283).
НА́БІГЦІ, присл., розм. На бігу, під час руху. — А чого се ми втікаємо, дядьку? — пита Хапко. — Хто втікає? — відпитує набігці дядько (Марко Вовчок, VI, 1956, 283).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 16.