в означеннях
Тлумачення, значення слова «набій»:

НАБІ́Й, бою, чол.

1. Кількість вибухової речовини, необхідної для пострілу; заряд. — Гармаші, пильнуй! — командував Шрам... — Наводь усі [гармати] влучно на он ту площину, підготуй на зміну набої, і як махну люлькою — шквар! (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 35); Тарас їде вулицею Умані. Спис і шабля, дорожня баклага при сідлі, похідний горщик з саламахою, порохові набої, пута на коні та інший риштунок і сам його вигляд свідчили про довгу і важку путь (Олександр Довженко, I, 1958, 266).

2. Бойовий снаряд, патрон з необхідною для пострілу кількістю вибухової речовини, а також куля, дріб або картеч. Тут рвалися тридюймові набої, а недалеко робітники в шаленім наступі висадили в повітря цілий артилерійський склад (Іван Микитенко, II, 1957, 87); Гарматні набої розривалися вже коло кузні, на площі і біля млина (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 129);  * У порівняннях. Той же бік розкішної крони [дуба], що був обернений на схід, зеленів, кучерявився і рясно плодоносив смугляві жолуді, тугі, мов набої, якими ще будуть стріляти колись майбутні стрільці (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 7).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 16.

Коментарі (0)