в означеннях
Тлумачення, значення слова «набріхувати»:

НАБРІ́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., НАБРЕХА́ТИ, ешу, ешеш, док., розм.

1. перех., що і чого, з спол. що. Наговорювати неправди, нісенітниць. Такого набрешуть [люди], такого наплетуть, що хоч з світа втікай! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 441); — Оцього я вже ніяк не знесу: набрехала Параска, що в мене голова лиса (Нечуй-Левицький, II, 1956, 18); Марко набрехав Денисові, що коли виходив надвір за картоплею, то бачив б іля багаття лисицю, яка хрумала курячі кісточки (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 19).

2. неперех. Зводити наклеп на кого-небудь. [Недоросток:] Ти на кого ото славу пускаєш? На кого набріхуєш? (Степан Васильченко, III, 1960, 90); — Здуріла Ладуриха! Отаке паскудне на чесну молодицю набріхує (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 58).

3. неперех. Допускати помилку, неточність при виконанні чого-небудь. Набрехати в підрахунках.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 19.

Коментарі (0)