в означеннях
Тлумачення, значення слова «набряклий»:

НАБРЯ́КЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. мин. ч. до набрякнути. З притиском витирає [Дем'ян Кізка] полами нового кожушка набряклі від застарілого ревматизму руки (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 40); Гриць витер рукавом набряклі від сліз очі й поринув у безрадісну задуму... (Спиридон Добровольський, Олов'яні солдатики, 1961, 35); Над степом стояла темна, набрякла від вологи, важка хмара (Олександр Копиленко, Сусіди, 1955, 13).

2. у знач. прикм. Збільшений в об'ємі, розпухлий. На її шиї, на руках, неначе жаби, порозпинались чорні плями; набряклі жили кидалися — бились (Панас Мирний, III, 1954, 118); Ольга побачила набрякле і синє обличчя (Ярослав Галан, Гори.., 1956, 25); Він відчинив важкі набряклі двері і опинився в хижі (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 7).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 20.

Коментарі (0)