в означеннях
Тлумачення, значення слова «набубнявілий»:

НАБУБНЯ́ВІЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. мин. ч. до набубнявіти. Озима пшениця, густа та листата, стеблина в стеблину, з набубнявілими вже стрілками (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 385); Набубнявіла від вогкості стежка снується стернею, ораним полем, чіпляється за розмиті дощами рівчаки (Віталій Логвиненко, Літа.., 1960, 22).

2. у знач. прикм. Збільшений в об'ємі, розпухлий. Набубнявілі мокрі гіллячки верб злегка курились, немов дихали на холоді (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 385); Латориця легко зламала посинілу, набубнявілу крижану товщу і вийшла з берегів (Василь Козаченко, Вісімсот.., 1953, 90).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 20.

Коментарі (0)