в означеннях
Тлумачення, значення слова «набувати»:

НАБУВАТИ 1, аю, аєш, недок., НАБУТИ, уду, удеш, док., перех.

1. Ставати власником кого-, чого-небудь, діставати, здобувати кого-, що-небудь. Обплутаний з усіх боків кабалою [селянин] неспроможний набувати і тримати хоч трохи доброї якості худоби (Ленін, 15, 1949, 89); На те, щоб набути шматок шпалеру [шпалери] з червоними рожами під образи — пішли усі яйця, які збирались одно до одного (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 30); Набуваючи акції промислових підприємств, банки ставали, таким чином, їх співучасниками — співвласниками (Нова історія. Підручник для 9 кл., 1957, 125);
//  Купувати. Товариство наше [гурток «Хрестоматія»] мало невеличкий склад книжок, із якого можна було їх набувати або брати дурно для роздачі при нагоді в селі (Володимир Самійленко, II, 1958, 393); На власні гроші набув сотню примірників [творів Рябоклячки], щоб послати на село (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 162);
//  Збирати, наживати, нагромаджувати протягом якогось часу. Що ж до золота, яке набувала імперія, не кажучи вже про те, як вона його набувала, — те золото давно вже розтринькали Родзянки, Керенські та всілякі отамани Дутови тощо (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 31); Не набув їм [синам] батько ні майна, ні грошей про запас, хоч як роздиравсь у роботі (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 258).

2. Набирати чого-небудь, здобувати щось (про ознаку, якість і т. ін.). А Ви, Панасе Карповичу, своїм яскравим таланом показали нам ті одмінні ознаки, якими одрізняється одна людина від другої, які набуває вона то своїм довгим життям, то своїми стосунками поміж людьми (Панас Мирний, V, 1955, 388); За півстоліття існування радянського ладу наш народ набув нових якостей (Андрій Малишко, Думки.., 1959, 10).

3. Ставати, робитися яким-небудь. В соковитому виконанні Г. П. Затиркевич цей образ [Риндички] набував глибокого ідейного значення і звучав як протест проти соціального ладу (Минуле українського театру, 1953, 64); Руками, що враз зміцніли й набули гнучкості, вона перебирала й перебирала мотузки (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 515).

4. діал. Відслужувати, відробляти де-небудь певний час. — Набула я два тижні, узяла свої гроші, зв'язала збіжжя, клунок на одну руку, дитину на другу, та й пішла... (Панас Мирний, I, 1954, 89).
Набувати (набути) ваги: а) ставати важчим. А тепер я почуваюся добре, і нічого мені останніми часами не робиться, знов почала ваги набувати, стала добре спати і в грудях ніде не болить (Леся Українка, V, 1956, 409); б) мати значення, ставати важливим. Італійська прогресивна кінематографія набуває тепер великої ваги як у розвитку реалістичного кіномистецтва, так і в розвитку італійського мистецтва взагалі (Олександр Довженко, III, 1960, 146); Набувати (набути) жир див. жир 1; Набувати пози (поз) — робити якісь пози; позувати. Обершарфюрер глибокодумно робить вправи перед великим дзеркалом, набуває різних поз (Юрій Яновський, I, 1954, 201); Набувати розголосу див. розголос.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 20.

Коментарі (0)

НАБУВАТИ 2, аю, аєш, недок., НАБУТИ, ую, уєш, док., перех., діал. Взувати. Хапається [Чіпка], чоботи набуває, рядном напинається... (Панас Мирний, II, 1954, 60); Еней в сю путь якраз зібрався, Шкапові чоботи набув (Іван Котляревський, I, 1952, 126).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 21.

Коментарі (0)