в означеннях
Тлумачення, значення слова «набирати»:

НАБИРАТИ, аю, аєш, недок., НАБРАТИ, беру, береш, док., перех.

1. що і чого. Брати, збирати яку-небудь кількість чого-небудь. Хтось сіяв. Набирав золотого зерна повну жменю й кидав поперед себе в чорну пухку постіль (Андрій Головко, I, 1957, 68); І цей ліс і ця липа, що стілько меду з її бджола набрала, — все це пропаде (Панас Мирний, I, 1954, 279); Юрко кинувсь насипати червінці в кишені, набрав повну хустку (Нечуй-Левицький, III, 1956, 293); Зінька набрала з діжки дощової води, налила в ночви (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 76);  * Образно. Ранок за городом Набирає воду, В різьбленій веселці Сонцю подає (Микола Шпак, Вибр., 1952, 111).

2. Убирати в себе певну кількість чого-небудь. Набираю в груди повітря і випалюю раптом: — Я викрав вас з дому й везу до вінця (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 255); Поїзд стояв довго — паровоз набирав воду (Андрій Головко, II, 1957, 439); Горбатюк набрав повні груди густого цигаркового диму (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 121).

3. Погоджуватися виконувати, приймати багато чого-небудь. Я не думаю говорити Вам, щоб Ви більше набирали на себе роботи, бо се вже було б вище сил людських (Леся Українка, V, 1956, 129); Окрім своєї науки, набирав [Павло Діденко] іще «уроків» заради заробітку (Андрій Головко, II, 1957, 409); — Набрала я додому роботи, сиджу та шию (Нечуй-Левицький, III, 1956, 271).

4. розм. Поступово нагромаджуючи, досягати певної кількості чого-небудь. Росте буряк, росте буйно, П'ятсот набирає. Ой, чи чули старі люди Про такі врожаї? (Українські народні думи.., 1955, 400); На зимовій сесії він не набрав потрібної кількості балів і з нього було знято стипендію (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 63).

5. Наймати, вербувати велику кількість кого-небудь. Пан звелів набирати селян у свій двір (Нечуй-Левицький, I, 1956, 130); Ясно й сліпому, що коли підприємство набирає нових робітників, то це говорить не про занепад, а навпаки — про його процвітання (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 149).

6. Складати що-небудь з різних або однакових частин. Набирати мозаїку.

7. Складати з друкарських літер який-небудь текст для надрукування. Наборщики [складачі] все забирали Із-під рук, тут же набирали вручну й давали потім.. відбитки (Петро Козланюк, Сонце.., 1957, 112); Тут [на комбінаті преси видавництва «Радянська Україна»] набиратимуть і друкуватимуть 13 республіканських газет і 19 журналів (Наука і життя, 7, 1958, 35); — Фашистську газету друкувати я не бачу, а свою листівку завжди наберу (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 198).

8. Складати із цифр необхідний для розмови по телефону сигнал. Жінка, протерши очі, невдоволено взялася за телефонну трубку, набираючи якийсь номер (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 112); Мабуть, кожному відомо, що коли набрати на круглому диску телефонного апарата дві цифри «07», можна замовити розмову з будь-яким містом Радянського Союзу (Наука і життя, 7, 1962, 38).

9. що і чого, перен. Поступово збільшуючи, досягати потрібного ступеня чого-небудь. Потяг набирав ходи, прискорюючи ритми до перебоїв (Іван Микитенко, II, 1957, 212); Зрушення в хлібозаготівлях, що сталося в перші дні його приїзду, не набрало відповідного розмаху, а, навпаки, щодня поволі вщухало (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 360).
 Набирати (набрати) висоту — піднімаючись над землею, досягати певної відстані. Зробивши коло над аеродромом, аероплан почав набирати висоту (Олесь Донченко, VI, 1957, 94).
Набирати (набрати) силу (сили): а) зміцнюватися, укріплюватися. Все спить, поморене денною працею, все набирає силу на ранок (Панас Мирний, IV, 1955, 136); Набирають сили добрі коні В теплій стайні після посівної... (Ігор Муратов, Трибуна, 1950, 33);  * Образно. На Полтавщині народився і виріс, змужнів і набрав сили чудовий талант Панаса Мирного (Олександр Корнійчук, Разом із життям, 1950, 81); б) ставати законним, діючим. Питання про прийом у партію обговорюється і вирішується загальними зборами первинної партійної організації; її рішення ..набирає сили після затвердження райкомом, а в містах, де немає районного поділу, — міськкомом партії (Статут КПРС, 1971, 14); Набирати розголосу див. розголос; Набрати пересвідчення див. пересвідчення.

10. без додатка, розм. Купувати тканину. Марина Карпівна гризла голову Івану Федоровичу, щоб їхав у місто і набирав їй на плаття, бо соромно тепер уже їй ходити у запасках (Панас Мирний, I, 1954, 156); Катерина зібралася їхати купувати собі корову. З нею за компанію поїхала і Глафіра — набрати дітям на одяг (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 390).

11. Набувати якого-небудь вигляду, якої-небудь особливості і т. ін. Тоді тільки ідея набирає вартості, коли поростає тілом, переводиться в життя (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 170); Саме після скинення буржуазії класова боротьба набирає найрізкіших форм (Ленін, 29, 1951, 314); Очі Черниша засвітились і поглибшали, а обличчя набрало такого виразу, наче він стояв оце в строю і перед ним прапороносці проносили стяг училища (Олесь Гончар, III, 1959, 12); Над головою небо набрало кольору бузку, що розквітає (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 285).

12. Називати образливими, грубими словами; лаяти кого-небудь. — Чи ти забув, як тебе на буряках при всьому мирі набирали та кляли? (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 537).
Як (мов і т. ін.) води в рот набрати див. вода.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 13.

Коментарі (0)