в означеннях
Тлумачення, значення слова «начальницький»:

НАЧА́ЛЬНИЦЬКИЙ, а, е.

1. Прикм. до начальник; належний йому. Де-не-де варта зупиняла їх — приходилось показувати начальницькі знаки, щоб пропустила (Іван Франко, VI, 1951, 107); Чомусь завжди виходило так, що в першу чергу в начальницький кабінет заходили люди, які, напевне, могли б і почекати (Олесь Донченко, VI, 1957, 520).

2. Самовпевнепо-суворий, сповнений владності, пихи. — Чи не спромоглися б ви привезти мені кілька хур битого каміння своїми волами та кіньми?.. — говорив писар вже не начальницьким, а благаючим солоденьким голосом (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 158); Його басистий начальницький голос лунав зухвало і самовпевнено то в одній, то в іншій кімнаті (Ярослав Гримайло, Подробиці.., 1956, 17);
//  Власт. начальникові (самовпевнепому, суворому, владному). Хочу говорити спокійно, навіть з деякою байдужістю й начальницькою суворістю (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 175); Сідає [Захар Лукич], приміряється. Прибирає начальницьку позу (Олександр Підсуха, Жарти... 1968, 23).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 234.

Коментарі (0)