НАЧЕ́РКАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до начеркати. На кінці [листа] стояв невиразно начерканий початок прізвища (Леся Українка, III, 1952, 583); * Образно. Йому стало шкода, що перший план в житті, задуманий ним і начерканий хоч неясними фарбами, неясними лініями, порвався несподівано й нагло (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 148).