в означеннях
Тлумачення, значення слова «начіплювати»:

НАЧІПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАЧЕПИТИ, чеплю, чепиш; мн. начеплять; (тільки велику кількість) НАЧІПЛЯТИ, яю, яєш, док., перех.

1. Чіпляючи, навішувати на що-небудь; прикріплювати до чогось і т. ін. Кармелюк тільки ласкаво посміхнувся в русяві вуса і вже начіплював до журавля друге відро (Василь Кучер, Пов. і опов., 1949, 56);  * Образно. Ніч випала зоряна, вітер звечора хмари розкидав: котру пір'ям по небу пустив, котру.. начепив на соснові шпилі (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 201).

2. розм. Надягати на себе що-небудь. — Лягай, мабуть, Христе, спати. А я начеплю спідницю та стану коло печі, — жартував Свирид (Панас Мирний, I, 1954, 243); — Я розхвилювалася.. Досі ноги трусяться. Зайшла до квартири. Переодяглась, начепила капелюха. Пішла (Юрій Яновський, I, 1954, 189);
//  розм. Чіпляючи, закріплюючи, привішувати, накладати, приколювати і т. ін. Настя знов ускочила в залу й муштрувалась перед дзеркалом: притулювала до лиця накуплені стрічки, начіплювала їх на голову (Нечуй-Левицький, III, 1956, 215); Каже він [Будяк] Троянді так: — Нащо це ти колючок начіпляла? (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 161); Чорна коса.. не вміщалась під очіпком, і здавалося, що то дитяча невміла рука, жартуючи, начіпляла грубі прикраси (Степан Васильченко, I, 1959, 300); Вона начепила на шию своє багатство — рясне намисто з золотих дукачів (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 290); Він посадив коло себе онука з букварем, начепив на носа окуляри (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 15).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 237.

Коментарі (0)