НАЧІПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАЧЕПИТИ, чеплю, чепиш; мн. начеплять; (тільки велику кількість) НАЧІПЛЯТИ, яю, яєш, док., перех.
1. Чіпляючи, навішувати на що-небудь; прикріплювати до чогось і т. ін. Кармелюк тільки ласкаво посміхнувся в русяві вуса і вже начіплював до журавля друге відро (Василь Кучер, Пов. і опов., 1949, 56); * Образно. Ніч випала зоряна, вітер звечора хмари розкидав: котру пір'ям по небу пустив, котру.. начепив на соснові шпилі (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 201).
2. розм. Надягати на себе що-небудь. — Лягай,
мабуть, Христе, спати. А я начеплю спідницю та стану
коло печі, — жартував Свирид (Панас Мирний, I, 1954, 243);
— Я розхвилювалася.. Досі ноги трусяться. Зайшла до
квартири. Переодяглась, начепила капелюха. Пішла
(Юрій Яновський, I, 1954, 189);
// розм. Чіпляючи,
закріплюючи, привішувати, накладати, приколювати і т. ін. Настя
знов ускочила в залу й муштрувалась перед дзеркалом:
притулювала до лиця накуплені стрічки, начіплювала
їх на голову (Нечуй-Левицький, III, 1956, 215); Каже він [Будяк]
Троянді так: — Нащо це ти колючок начіпляла? (Леонід Глібов,
Вибр., 1951, 161); Чорна коса.. не вміщалась під очіпком,
і здавалося, що то дитяча невміла рука, жартуючи,
начіпляла грубі прикраси (Степан Васильченко, I, 1959, 300); Вона
начепила на шию своє багатство — рясне намисто з золотих
дукачів (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 290); Він посадив коло себе
онука з букварем, начепив на носа окуляри (Дмитро Бедзик,
Дніпро.., 1951, 15).