НА́ЧІС, начосу, чол.
1. Волосся в зачісці, начесане на лоб, скроні і т. ін. На голові [купчихи] чорний парик з начосами, а на парику копиця жовтих та червоних рож (Нечуй-Левицький, V, 1966, 136); — Піди ж ти! — додала його жінка, широковида, зубата молодиця, з начосами на висках (Панас Мирний, IV, 1955, 163); Сестра оглянулася, повела плечем, ще й начосами над лобом тріпнула! (Григорій Косинка, Новели, 1962, 218).
2. Довгий ворс на тканинах і трикотажних виробах. Будуть виготовлятись вироби напівшерстяні з двобічним начосом (Наука і життя, 1, 1957, 6); Ліжники — це килими з грубої вовни, волохаті, з начосом (Народна творчість та етнографія, 6, 1967, 39).
3. Начесане волокно, вовна. * Образно. Далеко над степом бродили кошлаті начоси хмар (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 201); * У порівняннях. — Я вся неначе згоріла од кохання, як лляні начоси на полум'ї (Нечуй-Левицький, II, 1956, 106).