НАЧО́ТНИЦЬКИЙ, а, е.
1. Прикм. до начотництво. Протягом ряду років філософська література носила переважно коментаторський і начотницький характер (Розвиток науки в УРСР.., 1957, 22).
2. Власт. начотчикам. Ленін рішуче виступив проти начотницького, догматичного підходу до теорії, він безустанно підкреслював, що марксизм — не догма, а керівництво до дії (Ленін, Коротка біографія, 1955, 284).