НАЧО́ТНИЦТВО, а, сер. Знання, які базуються на механічному, некритичному засвоєнні прочитаного; формальне наслідування якогось вчення без глибокого проникнення в його суть, без творчого розвитку його положень. За останній час науковці республіки значно активізували теоретичне розроблення корінних проблем сучасності, посилили боротьбу з елементами догматизму і начотництва (Комуніст України, 7, 1960, 15); Наше завдання — вчити мудрості і краси, а не начотництва й уміння запам'ятовувати (Знання та праця, 10, 1965, 19).