НАЧУДИТИ, диш, дить, док., розм. Зробити дивний вчинок, накоїти, натворити чогось. — Ти начудив.. Сопілку дістав... Граєш на весь ліс... Того й [дивись].., що ворога накличеш (Семен Скляренко, Карпати, II, 1954, 22).
НАЧУДИТИ, диш, дить, док., розм. Зробити дивний вчинок, накоїти, натворити чогось. — Ти начудив.. Сопілку дістав... Граєш на весь ліс... Того й [дивись].., що ворога накличеш (Семен Скляренко, Карпати, II, 1954, 22).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 238.