НАЧУ́ТИСЯ, уюся, уєшся, док., розм.
1. Те саме, що наслухатися 1. Вона-бо змалу начулася, що вона красива (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 435).
2. Багато довідатися про кого-, що-небудь. Від Берника та від Гапія багато я начувся про Радянський Союз такого, що в душу запало (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 111); Багато начулася Маргіт про тих [радянських] лікарів та про їхнє рідкісне вміння рятувати людей (Олесь Гончар, Новели, 1954, 48).