в означеннях
Тлумачення, значення слова «начиняти»:

НАЧИНЯТИ, яю, яєш і НАЧИНЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАЧИНИТИ, чиню, чиниш, док., перех.

1. Наповняти, набивати чим-небудь внутрішність чогось (про щось їстівне). — А чоловік чистить, крає та береже його [свиняче м'ясо], одно варить, інше в димах коптить, начиняє ним ковбаси (Іван Франко, IV, 1950, 124);
//  Виготовляти таким способом яку-небудь кількість чогось. — От якби можна було ковбас начинить, то-то б добре було, — поралась коло кендюхів та кишок стара Шумиха (Данило Мордовець, I, 1958, 110);  * Образно. Радянські люди про життя дбають — заокеанські іуди бомби начиняють (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 432).

2. перен., розм. Постачати у великій кількості (які-небудь думки, ідеї і т. ін.). — Облиш мої нерви! — закричав Гейнц. — Мені остогидло все на світі: і оці безконечні відступи, і оцей танок смерті, і брехня, якою нас начиняють, як сосиски фаршем (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 83).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 236.

Коментарі (1)