в означеннях
Тлумачення, значення слова «начисто»:

НА́ЧИСТО, присл.

1. Без помарок, виправлень, недоробок; набіло, остаточно. Марійка ще раз переглянула чернетку, переписала твір начисто (Олесь Донченко, V, 1957, 546); Учитель вказує також, що фрезерувати контур деталі за один прохід начисто не можна (Методика викладання фрезерної справи, 1958, 61);
//  Дуже чисто. Вона.. була розчесана, начисто вимита, і біле тіло її ще виразніше відтінялося чорним крепом (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 424).

2. розм. Зовсім, повністю; нічого не залишаючи. Всі п'ять пальців правої Дмитрової руки були начисто відрубані (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 104); Кому ж невідомо, що довгоносик стриже сходи начисто?.. (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 404).

3. розм. Відверто, щиро, ні з чим не криючись. — Що, видно, погані діла? — усміхнувся Щуров. — Ну, говори начисто — де батькові гроші розсипав? (Максим Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 418).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 236.

Коментарі (0)