в означеннях
Тлумачення, значення слова «начитувати»:

НАЧИТУВАТИ, ую, уєш, недок., НАЧИТАТИ, аю, аєш, док., перех.

1. Прочитувати в якій-небудь кількості. — Агуш! бач — наслідив на книжці. Що мені Марко скаже, як побачить на ній півнячі сліди? Скаже: півень більше начитав, ніж ти... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 20).

2. Читаючи за списком, називати прізвища. Сьогодні начитуватимуть їх [Василину й Сашка] у списках заслужених людей на всю Ковалівку (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 317); На засіданнях суду він хвилювався. Особливо в часи всіляких формальностей, доки начитують по списку обвинувачених і, нарешті, свідків (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 475).

3. розм. Читати що-небудь вголос для когось, часто для загального відома. — Цитьте ж усі, слухайте; кого начитаю над вами сотником, так зараз покланяйтесь йому (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 220); Він [М. Л. Кропивницький] блискуче «начитував» окремі місця і навіть цілі ролі до найдрібніших деталей (Збірник про Кропивницького, 1955, 244).

4. розм. Читаючи, довідуватися про що-небудь, одержувати якісь відомості; вичитувати. — Чи не буде полегкості на податі, на хліб? — Про це я не відаю, навіть у книжках нічого про те не начитував (Нечуй-Левицький, I, 1956, 194); Пишіть мені, що там в Києві робиться, ми дещо начитували в газетах, але в листах воно живіше виходить (Леся Українка, V, 1956, 324); А я начитала, Що, як виросте той Гонта, Все наше пропало! (Тарас Шевченко, I, 1951, 302);
//  Читаючи, повідомляти про що-небудь. — Та тут же нема, хлопче, і того, що ти нам начитав, — обізвався дід Ничипір (Любов Яновська, I, 1959, 466); — Хай ревізійна комісія начитує їх [досягнення]. У мене тепер новий клопіт, — похитав головою Перегуда (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 271).

5. Докоряти кому-небудь чимсь. [Кнур:] Ти ж з тією правдою, як циган з писаною торбою, носилась! Тілько й знала, що малому начитувала за правду! (Панас Мирний, V, 1955, 91);
//  Давати розпорядження, нагадувати кому-небудь про щось. Крихточка все начитувала своєму Тихонові, як за домом глядіти, як їсти варити, де що лежить (Яків Баш, Надія, 1960, 257).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 236.

Коментарі (0)