НАЦІОНА́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Стос. до нації, національності, пов'язаний з їх суспільно-політичною діяльністю. Мудра ленінська національна політика возз'єднала нас у державу, про яку мріяли віками, і за це йшли на смерть кращі сини України (Петро Панч, В дорозі, 1959, 244); — Коріння національного гноблення таїться в пануванні поміщиків та імперіалістичної буржуазії (Андрій Головко, II, 1957, 524).
2. Власт. певній нації, національності; який
відображає їх характер, особливості. Віктор був у
національному грузинському одязі, який дуже йому личив (Олесь Донченко,
V, 1957, 460); Кожна національна культура [народів
СРСР] вбирає в себе надбання інших братніх культур
і насамперед багатої російської культури (Народна творчість та етнографія, 3, 1957, 11);
// у знач. ім. національне, ного, сер.
Те, що виражає характерні особливості якої-небудь
нації. Інтернаціональне виражається лише в
національному і через національне, бо безнаціональної культури не
існує (Радянське літературознавство, 1, 1961, 26).
Національна мова — мова нації, що склалася на
ґрунті мови тієї народності, з якої розвинулася дана
нація, сформувавшись, закріпилася в літературі і стала
літературною мовою нації. На відміну від мов
народностей, національні мови мають порівняно меншу
розпорошеність, більшу інтеграцію діалектів (Нариси з діалектології української мови, 1955, 13).
3. Державний, який належить даній країні або
стосується її народу. Національною гордістю радянського
народу є те, що він перший у світі відкрив славетну
епоху в історії людства — епоху переходу від
капіталізму до комунізму (Наука і життя, 8, 1959, 1); — Здається, він
[Гальванеску] почесний член національної
сільськогосподарської академії у Бухаресті (Юрій Смолич, I, 1958, 50).
Національний доход — частина сукупного,
створеного працею населення країни за певний період
суспільного продукту, яка залишається після заміщення
спожитих засобів виробництва. Найбільш узагальнюючим
показником підвищення добробуту народів є зростання
національного доходу (Наука і життя, 4, 1961, 14).
4. Стос. до окремої, нечисленної національності.
З'їзд [IX з'їзд КП(б)У] цілком схвалює роботу ЦК серед
нацменшостей, зокрема утворення національних районів
і сільрад (польських, єврейських, німецьких, болгарських
та ін.) (КПУ в резолюціях і рішеннях.., 1958, 259); Національна
область.
Національна меншість — національність, яка за
чисельністю становить меншість порівняно з основною
масою населення країни. Етнографи були членами різних
урядових комісій у справах національного
районування, .. працювали у відділах національних меншостей при
Виконавчих Комітетах Рад і т. д. (Народна творчість та етнографія,
3, 1962, 3).