в означеннях
Тлумачення, значення слова «надавлювати»:

НАДАВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАДАВИТИ, давлю, давиш; мн. надавлять; док.

1. перех. і неперех. Натискувати на що-небудь. Дерев'яне рідке склепіння [штреку].. все ще тримало мільйоннотонний тягар породи, що непереборно все нижче надавлював кріплення (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 344); Глибоко всадив [Демид] лопату в землю, надавивши її ногою (Борис Грінченко, II, 1963, 84); Дід Остап посміхнувся і, як дитина, знову надавив грушу сирени (Григорій Епік, Тв., 1958, 583);  * Образно. Лихо знову так надавило на її душу — мов недавньої радості і не було (Панас Мирний, III, 1954, 54);
//  Стискаючи руками або налягаючи тілом, заподіювати фізичну незручність, біль. — Батько матір б'ють! Усю на їх одежу порвали, звалили додолу, надавили і за горло давлять (Панас Мирний, I, 1954, 157); Тоня, впіймавши його, надавила, стала нагинати у воду (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 231);
//  перех. Торкаючись чого-небудь, заподіювати біль; намулювати. Стали на ніч в Ярославі, Лежить русин десь на лаві, Всю ніч ока не стулив, Костомахи надавив (Іван Франко, X, 1954, 122); Мав мороку він велику, Бо п'ятак у черевику Відіграв одну лиш роль — Надавив йому мозоль! (Степан Олійник, Вибр., 1959, 147).

2. перех. Видавлювати яку-небудь кількість рідини з чогось. — Оце їду в Сінеу олійки трохи надавити... — пояснює візник (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 87).

3. перех., розм. Давлячи, знищувати якусь кількість кого-, чого-небудь. Надавити жуків.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 61.

Коментарі (0)