в означеннях
Тлумачення, значення слова «надбання»:

НАДБА́ННЯ, я, сер.

1. Дія за значенням надбати. Нам кумир заступив ідеали, Дух надбання нам жить не дає (Павло Грабовський, I, 1959, 534).

2. Те, що хто-небудь здобув, що йому неподільно належить; здобуток. Надаючи величезного значення силі прикладу, передовому досвідові організації виробництва, В. І. Ленін вимагав, щоб цей досвід ставав надбанням мас (Комуніст України, 5, 1961, 4); — Ви пробачте мені, але я дивуюся, чому ви не опублікуєте своїх досягнень, чому ви не зробите їх надбанням людства і науки? (Юрій Смолич, I, 1958, 70); Радянський народ, вихований в дусі пролетарського інтернаціоналізму, ділиться своїми надбаннями з усіма країнами народної демократії (Радянська Україна, 6.XI 1956, 1);
//  Результат роботи (перев. позитивний). Можна з певністю сказати, що лише та техніка буде передовою, яка зуміє використати надбання вчених (Наука і життя, 5, 1960, 45);
//  Те нове, що має важливе значення для кого-, чого-небудь. — Ви знаєте його? — Бальзаку не терпілося почути відповідь. — Знаю дуже мало, але досить, щоб мати право сказати вам, що це знайомство не найліпше надбання для вас, Оноре (Натан Рибак, Помилка.., 1956, 137).

3. Те, що придбано, нажито. — Не одна молодиця та дівка на селі тобі завидує: Клим надбав усякого надбання (Нечуй-Левицький, III, 1956, 349); Вона з радісним запалом почала демонструвати свої надбання, вихваляючи їх з таким захопленням, мовби це справді були якісь унікальні речі (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 81); Я опустив руку із дорогоцінним надбанням у кишеню, але випустити щипців із рук не мав сили (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 207).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 62.

Коментарі (0)