в означеннях
Тлумачення, значення слова «надбігати»:

НАДБІГАТИ, аю, аєш, недок., НАДБІГТИ, іжу, іжиш, док.

1. Біжучи, досягати чого-небудь, наближатися до якогось місця. Надбігає [русалка] до болота, бризкає водою з пальців (Леся Українка, III, 1952, 219); Надбіг [Лис Микита] до калюжі, скочив у воду, щоб обмитися з фарби (Іван Франко, IV, 1950, 93);
//  Швидко, поспішно приходити, прибігати. Я хапаю його за руки і тягну в глиб хати, коли надбігає пан Адам і все розуміє (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 258); Невідомо, чим би кінчилася ця бійка, коли б не надбігли млинарські робітники (Юрій Смолич, II, 1958, 55);  * Образно. Надбіг і майже відбігає вже, не оглядаючись, кучерявий червень (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 263);
//  Швидко приїжджати, прибувати. Машини то надбігають, то відходять, а мені й не рушитися без білета (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 26).

2. Швидко насуваючись, покривати собою. Валом надбігла вода і заплюскотіла при ногах монголів (Іван Франко, VI, 1951, 124); З моря надбігла прибійна хвиля і залила Тико (Микола Трублаїні, Вовки.., 1936, 18).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 62.

Коментарі (0)