НАДІЛЯТИ, яю, яєш, недок., НАДІЛИТИ, ділю, ділиш, док., перех.
1. Виділяти комусь частину
чого-небудь для користування. — Як же воно буде тепер?
Наділятиме революція селян [землею] чи не наділятиме?
(Юрій Смолич, Мир.., 1958, 63); Дворових теж задобрив
[Гамзенко]: наділив їх даремно огородами, аби проживали
два роки у його, аби доглядали худоби (Панас Мирний, IV,
1955, 204); Поруч з Недомірковою нивою наділили Насті
Гірчак, а ще далі — Михайлині (Іван Цюпа, Назустріч..,
1958, 133);
// Давати що-небудь у подарунок:
обдаровувати. І вдвох з Марисею Юзя почала обходити дівчат,
наділяючи кожну урізком стрічки (Леся Українка, III, 1952,
676); Отож як умирала стара, то благословила наймита
з наймичкою побратись, наділила їх худобою і аж руки
їм цілувала та просила, щоб вони не обижали її Павлуся
(Олекса Стороженко, I, 1957, 58).
2. перен. Виражати прихильність, вдячність і т. ін. у нагороду за що-небудь. Слухачі наділили співачок цілим забоєм ляскання в долошки (Панас Мирний, III, 1954, 272); Хіба тільки його особисті рекорди мали на увазі товариші, наділивши партійною довірою? (Юрій Яновський, II, 1954, 99).
3. перен. Надавати яких-небудь властивостей, якостей і т. ін. — Жаль, що бог, призначаючи в королі, не завжди наділяє людину благородством і державним розумом (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 258); [Гострохвостий:] От уже наділив мене бог своїми дарами: окрім розуму доброго, маю до того і доброго носа (Нечуй-Левицький, II, 1956, 496); А тілом не поскупилася наділити її мати: така і повненька, і біла, і рум'яна, і чорноока, чорнобрива, як мати (Панас Мирний, IV, 1955, 32).