НАДОЇ́ДЛИВО, розм. Присл. до надоїдливий. Під дверима надоїдливо нявчав кіт (Ірина Вільде, Опов., 1954, 17).
НАДОЇ́ДЛИВО, розм. Присл. до надоїдливий. Під дверима надоїдливо нявчав кіт (Ірина Вільде, Опов., 1954, 17).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 74.