НАДОКУ́ЧНО, рідко. Присл. до надокучний. Лежачи з бабусею на полу, я надокучно повторяв їй усе, що пам'ятав із книг (Максим Горький, Дитинство, 1947, 136).
НАДОКУ́ЧНО, рідко. Присл. до надокучний. Лежачи з бабусею на полу, я надокучно повторяв їй усе, що пам'ятав із книг (Максим Горький, Дитинство, 1947, 136).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 74.