в означеннях
Тлумачення, значення слова «надолужувати»:

НАДОЛУЖУВАТИ, ую, уєш і рідше НАДОЛУЖАТИ, аю, аєш, недок., НАДОЛУЖИТИ, жу, жиш, док.

1. перех. Наздоганяти, заповнювати, замінювати втрачене, пропущене, згаяне, те, чого не вистачає. Оля збиралася йти вчитися, надолужувати пропущене, як зненацька шаленим вихором налетіла війна (Микола Олійник, Чуєш.., 1959, 52); Шофер сидів у «Победі» й куняв. Йому довелося сьогодні рано прокинутися, щоб приготувати машину, і він тепер надолужував прогаяне (Павло Загребельний, Спека, 1961, 256); Бідність умеблювання [кімнати] надолужували старанно, певне, власноручно вишиті килимки (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 203); Відпочивав Семен Денисович, надолужав своє за ті довгі роки тяжкої роботи, що й думати про відпочинок ніколи було (Борис Грінченко, I, 1963, 545); Хто не вчився за панів з дитинства, той надолужив тепер у вечірніх школах (Терень Масенко, Під небом.., 1961, 183); Учорашній день пішов для ґаздівства марно, — треба було те надолужити (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 67).

2. неперех., перен. Енергійно, посилено займатися чим-небудь. Усі мовчали, надолужали над сніданням (Панас Мирний, II, 1954, 228); — Я вже і ранніми ранками, й пізніми нічками надолужала й очі добре потрудила (Любов Яновська, I, 1959, 118).

3. неперех., перен., діал. Надокучати. Солоха аж упріла, ганяючись за собакою.. Надолужило вже їй бігати, досада й зло стали її проймати (Панас Мирний, I, 1954, 68).

4. перех., перен., діал. Уживати що-небудь у великій кількості. Він горілку дуже надолужа (Словник Грінченка).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 75.

Коментарі (0)