НАДРЯПУВАТИ, ую, уєш, недок., НАДРЯПАТИ, аю, аєш, док., перех. і без додатка.
1. Зачіплюючи чи натискуючи чимось гострим, твердим і т. ін., робити подряпини. — Хіба так ш'ється чобіт? Я швець на все село; так я вже знаю, що халява ось як бува (та й став пальцем.. надряпувати) (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 20).
2. тільки док., розм. Написати що-небудь
нерозбірливо, некрасиво, недбало. Він був не дуже грамотний:
ходив колись (дві зими) у школу, та писати зовсім не
навчився (тільки імення своє міг так-сяк надряпати)
(Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 349); Огризком олівця.. Тамара
надряпала на шматкові газети записку і зашила її
в кінчик поли Тетяниного піджака (Антон Хижняк, Тамара,
1959, 154);
// зневажл. Те саме, що писати. — Що твої
метрики? Мало чого не можна надряпати на папері
(Любов Яновська, I, 1959, 475).
3. тільки док., розм. Недбало, мілко виорати що-небудь. Він ходив із сажнем по полю, заміряв виоране. — Надряпали, як ворона пазурами. Дві пари волів греблося, а толк який? (Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 14).