в означеннях
Тлумачення, значення слова «надривати»:

НАДРИВАТИ, аю, аєш, недок., НАДІРВАТИ, ву, веш, док., перех.

1. Розривати трохи, не зовсім, не до кінця. — Від Софочки! — скрикує дружина, .. зразу ж нетерпляче надриває його [листа] (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 295); Він схопив листа, надірвав обгортку (Олексій Полторацький, Дит. Гоголя, 1954, 13);
//  Відривати частину чого-небудь. І раптом, взявши з печі газету, з якої мав надірвати шматок для цигарки, згадав щось (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 16).

2. перен. Пошкоджувати що-небудь через перенапруження, перевантаження. Нашим господиням не доводиться тепер надривати руки, носячи від криниць воду. Артезіанські колодязі гонять її по водопроводу (Радянська Україна, 3.IX 1962, 3); [Мирон:] Слухайте, Грустний, ви краще заспівайте, а то надірвете голос промовою (Олександр Корнійчук, II, 1955, 32);
//  Завдавати шкоди здоров'ю фізичним або моральним напруженням. [Хома:] Скільки-то я надривав і катував себе, щоб перебороти ворогів (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 294); Та мов хто в лісі заблукає, Даремно груди надриває, Даремно кличе і кричить (Іван Франко, X, 1954, 269).
Надривати (надірвати) горло (глотку) — дуже голосно кричачи, говорячи, стомлювати горло. Пісня затихла. Винувато я підійшов до Івана Марковича. — Не виходить у нас, Іване Марковичу. І роти розкриваємо, і глотки надриваємо, а віз і досі там... (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 229); Надривати (надірвати) душу (серце) — викликати душевні страждання, муки. Туга і горе Глібовому синові серце надриває (Панас Мирний, V, 1955, 271); Гуркотіла музика, звучали пісні, то — сумні, що до сліз надривали душу, то хвацькі, з шаленими танками (Максим Горький, Діло Артам., перекл. за ред. Варкентін, 1950, 124); Надривати (надірвати) сили — перевтомлюватися, знесилюватися від надмірного фізичного чи морального напруження. І Глущуки, надриваючи сили, тягли на гору візок гною (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 47).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 77.

Коментарі (0)