Словник української мови

НАДСАДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., НАДСАДИТИ, саджу, садиш, док., перех., розм. Ушкоджувати що-небудь надмірним зусиллям, перевантаженням і т. ін. Запалі груди ще дужче западали; сухий і болізний кашель надсаджував їх (Панас Мирний, I, 1954, 50).
♦ Бебехи відбити (надсадити) див. бебехи; Надсаджувати (надсадити) душу (серце) — те саме, що Надривати (надірвати) душу (серце) (див. надривати); Надсаджувати (надсадити) сили — те саме, що Надривати (надірвати) сили (див. надривати). Два вільні дні, замість відпочити, надсаджували [кріпаки] останні сили, будуючи собі злиденні хатинки або нашвидку обробляючи городи та клаптики поля (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 48); Надсадити печінки див. печінка.