Словник української мови

НАДСАДЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., НАДСАДИТИСЯ, саджуся, садишся, док., розм. Робити що-небудь з надмірним зусиллям, напруженням. Надсаджуючись, підіймає Шафік.. могильний камінь і встановлює йому в головах (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 153);
//  Виснажуватися фізично, втрачати сили; слабнути, знесилюватися. Навіть надсаджувалася [Пазя] роботою, лиш аби не допустите до того, щоби взяли яку наймичку їй до помочі (Лесь Мартович, Тв., 1954, 319); Машини за кілька кроків знову зупинялися у липкому, жирному багні, і люди знову надсаджувались, витягаючи їх (Вадим Собко, Шлях.., 1948, 69);
//  Надмірним напруженням зусиль пошкоджувати здоров'я; підриватися. — Та що, — кажу я, — будете самі мучитися? Віз страмний, ще надсадитеся абощо. От погодіть, я покличу людей (Іван Франко, I, 1955, 50);
//  Дуже голосно кричати, говорити, співати. Співці надсаджувалися в пісенних змагатіях, де почувалися вже й нові мотиви про Голодний Степ (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 124); — Брехня! — надсаджувався Валика, силкуючись перекричати гамір. — Безсоромна брехня! (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 32).