в означеннях
Тлумачення, значення слова «надувати»:

НАДУВАТИ і НАДИМАТИ, аю, аєш, недок., НАДУТИ, надму, надмеш і надую, надуєш, док.

1. перех. Наповнювати що-небудь повітрям, газом і т. ін.; роздувати. Туго шини надуваєм!.. Гей, сідайте, пасажири, В ряд по два і по чотири (Іван Нехода, Ми живемо.., 1960, 27); Тішиться дитина — Забавка чудна: Надимає з мила Пухирці вона (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 305);
//  Натягувати, розпрямляти що-небудь; робити пружним. Вітер надував їх [вітрила], і вони виривались з рук (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 389); Вона міцно стискала ручку зонтика, бо вітер надимав його і рвав з рук (Микола Трублаїні, Шхуна... 1940, 4); Вітер надимає поли моєї шинелі, люто шарпає їх, свистить в ушах (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 156); Налетів дужий порив вітру,.. надув за спинами хлопців сорочки (Юрій Збанацький, Курил, о-зи, 1963, 66);
//  Напружуючись, збільшувати об'єм, розмір. Погордливо розправляє [куховар] вуса і надимає груди (Юрій Яновський, IV, 1959, 46); Всі [хлопці] розгойдувалися в ритмі, надимали жили, стараючись перекричати один одного (Іван Микитенко, II, 1957, 196).
Надувати (надимати, надути) губи — гніватися, сердитися, виражати незадоволення; пишатися, зазнаватися. Він морщить лоб, надимає губи, поглядає скоса на княжого двірського (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 570); — А як я з Левадихою трохи покропила її водою, то вона вже і губи надула (Нечуй-Левицький, II, 1956, 14).

2. тільки надувати, надути, перех. Дуючи, приносити, приганяти що-небудь кудись або наносити, створювати щось. Надворі не по-зимньому гуляв вітер. Він кидався з гори на село, надував хмари (Петро Панч, II, 1956, 94); У полі гуляв вітер. Крутив поземкою, гнав снігові гриви чортзна-куди, надував замети та перевали (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 247); Дивись: де не взявся вітер, надув-нагнав з усіх боків чорні хмари (Панас Мирний, II, 1954, 138).

3. тільки док., неперех., безос., розм. Продуваючи певний час (про вітер, протяг і т. ін.), викликати захворювання. — Чого сіла біля вікна? Гляди — надме в бік, ще захворієш!.. (Максим Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 306).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 81.

Коментарі (0)