НАДУВАТИСЯ і НАДИМАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., НАДУТИСЯ, надмуся, надмешся і надуюся, надуєшся, док.
1. Наповнюючись повітрям, газом,
збільшувати величину, розмір; роздуватися. Піхтір хапає
себе за носа; щоки його надуваються, як пузирі,
червоніють (Степан Васильченко, I, 1959, 167);
// Розпрямлятися,
натягуватися від вітру, від заповнення повітрям. Кидалась
[молодиця] в танець так прудко, що синій плащ її
надувався й лопотів на вітрі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 375); Тугий
вітер б'є в груди, розхристана сорочка Гната, мов
парашут, надимається йому за плечима (Ярослав Гримайло,
Подробиці.., 1956, 63); Вітрило надулось, хвиля загомоніла,
і човен помчав прудко, мов чайка морська (Леся Українка,
III, 1952, 622);
// Набравши в рот повітря і стиснувши
губи, роздувати щоки. Позуючи, повнощокий булькатий
Хома надимався ще більше, «аби бути страшнішим»
(Олесь Гончар, I, 1954, 209); Дме патлатий у трубу, надувся,
топчеться ногами.. й веселим, оком підморгує танцюрам
(Степан Васильченко, I, 1959, 242).
2. Напружуючись, збільшувати об'єм, розмір.
Заруба й досі уявляв свого прадіда великим і сильним, що
стоїть біля палаючого горна,.. рукава закачав по лікті,
сині жили надимаються (Василь Кучер, Трудна любов, 1960,
227); А в пастуха надулись жили, і він зубами заскрипів
(Володимир Сосюра, I, 1957, 353);
// Збільшувати об'єм, розмір від
переповнення чим-небудь. Павло глянув на сумку й
спитав: — Від чого вона у тебе так надулася?.. (Михайло Томчаній,
Готель.., 1960, 38);
// Набухати, підніматися. Не
сьогодні-завтра зашумлять, загуторять мутноокі струмки
в ярах, і Дніпро посиніє, надметься (Олесь Донченко, Секрет,
1947, 52); Заклекотала хвиля в Псьолі, Клубками піна
надулась (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 57).
3. перен., розм. Набирати гордовитого, поважного вигляду. Ясь надимався, взявшись у бік рукою, супив брови, морщив своє молоде лице (Нечуй-Левицький, I, 1956, 161); На воротях, пихато надувшись, стояли два поліцаї (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 289).
4. тільки док., перен., розм. Розгніватися,
насупитися, стати незадоволеним. Нюся роздратовано знизала
плечима і, надувшись, сіла перед дзеркалом кінчати свій
туалет (Андрій Головко, I, 1957, 420); Віра схопилася з крісла
і, ображено надувшись, відійшла до вікна (Микола Руденко, Вітер..,
1958, 60).
Надувся (надулася), як (мов, наче і т. ін.) сич
(індик і т. ін.) — хто-небудь дуже розгнівався, має
ображений, надутий вигляд. — Вам, права старшини
відомі? Хома надувся в темноті, як сич: — Відомі
(Олесь Гончар, III, 1959, 309); Розсердився старий, гримнув
дверима, пішов. А Карпо й собі надувся, мов індик
(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 302); [Горпина:] Чого це ти, Явдохо,
надулась, наче той індик перед смертю? (Нечуй-Левицький, II,
1956, 476).
5. перен. Робити що-небудь з великим напруженням сил. Сидить, надувається, три дні в чоботи взувається (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 238); Огієнко тільки сопів та надувався, по-волячому ступаючи за лантухом через поріг (Олесь Гончар, II, 1959, 152); Хаєцький, надимаючись, відвалював лантухи з піском, пробивався до дверей (Олесь Гончар, III, 1959, 260).