в означеннях
Тлумачення, значення слова «надирати»:

НАДИРАТИ, аю, аєш, недок., НАДЕРТИ і НАДРАТИ, деру, дереш; мин. ч. надер, ла, ло і надрав, надрала, надрало; док., перех.

1. Відриваючи, відокремлюючи невеликими частинами, збирати що-небудь у якій-небудь кількості. У лісі Олекса наказав розкласти великі вогнища і послав легенів надрати смоли (Українські народні казки, легенди.., 1957, 444); — Ще не заклеєний [конверт]. А чим би його... — Як чим? А глеєм! Там на ’дній вишні, як кулаки, понагонило. Ось я побіжу надеру... (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 291);
//  Руйнуючи гнізда, забирати яйця, пташенят. Незабаром Грицько вернувся з повною пазухою горобенят. — А я, діду, ось скільки горобенят надрав! (Панас Мирний, II, 1954, 57); Так я надрав там [на дзвіниці] яєць, гав'ячих і горобиних, повну пазуху (Іван Микитенко, Кадильниця, 1959, 32).

2. Подрібнювати очищене від лушпиння зерно на крупу. Довелося робити жорна, щоб надерти з неї [кукурудзи] якоїсь крупи (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 93).

3. перен., розм. Беручи з кого-небудь більш ніж належить, назбирати яку-небудь кількість чогось. — Якби сюди горілки.. — Де б же ти взяв? — питає Пацюк. — Голова б приніс... він з людей надрав (Панас Мирний, II, 1954, 187).
Надирати (надерти, надрати) чуба — карати кого-небудь, тягаючи, сильно смикаючи за чуба. А для Зайця річ нелюба, Що надрав учитель чуба? Ніби нас не драли всіх? (Іван Франко, XII, 1953, 12); Надирати (надерти, надрати) горло (глотку) — дуже голосно говорячи, сильно кричачи, лаючи, стомлювати горло. Хоч Ворона, стоячи при вході до Гадючиної нори, надирала собі горло, лаючи та проклинаючи погану розбійницю, Гадюка в норі хрупала її дитинятко (Іван Франко, IV, 1950, 74); Надрати вуха (вуші) див. вухо.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 67.

Коментарі (0)