в означеннях
Тлумачення, значення слова «надивлятися»:

НАДИВЛЯТИСЯ, яюся, яєшся, недок., НАДИВИТИСЯ, дивлюся, дивишся; мн. надивляться; док.

1. Довго, досхочу дивитися на кого-, що-небудь. — Оце дивіться, діти, на вашого дядька, надивляйтеся, бо вже, мабуть, більше не побачите ніколи (Степан Васильченко, II, 1959, 468); В останнє надивлялись присмучені заробітчани на рідне село (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 18); Вона [мати] серед ночі встає. І стереже добро своє, І дожидає того світу, Щоб знов на нього [Івана] надивитись, Наговоритись (Тарас Шевченко, II, 1953, 194); Надивившись досхочу на електрозварниць, вона пішла, вздовж кам'яного паркана, все ще несучи в грудях несподівану радість (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 59);
//  Уважно спостерігаючи, пізнавати, вивчати кого-, що-небудь. — Надивилась я на Прісю за ті два тижні влітку. У неї тільки кавалели в голові (Андрій Головко, II, 1957, 591).

2. Багато бачити чогось, часто зустрічатися в житті з ким-, чим-небудь. Світове горе велике. Він надивився на нього. І вдома і по світах (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 41); Кінь цей — як вітер. Надивився на них Корж за життя. Знається він на конях (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 387).

3. перев. із запереч. не. Досхочу, до повного задоволення намилуватися ким-, чим-небудь. — Ну й чого воно із дітьми отак-о носяться та не надивляться? Нічого в них нема (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 277); Василина несла в руках шматок нової свіжої матерії і не могла надивитись на неї (Нечуй-Левицький, II, 1956, 47).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 67.

Коментарі (0)