НАГАНЯТИ, яю, яєш і рідко НАГОНИТИ, ню, ниш, недок., НАГНАТИ, нажену, наженеш, док., перех.
1. Досягати однакового рівня з тим, хто (що) рухається спереду; наздоганяти кого-, що-небудь. Гайдамаки понад яром 3 шляху повернули. Наганяють півпаробка [півпарубка] (Тарас Шевченко, I, 1951, 121); Іван наліг тоді на весла, і його човен почав наганяти передній (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 385); Малий качаном покотився, за ним Василь, — от-от нажене, от-от зцапа! (Панас Мирний, IV, 1955, 81); Гутман хвилин з двадцять ганяв по двору за невеличким поросям, поки таки не нагнав його (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 68).
2. Зганяючи, зосереджувати де-небудь, збирати в
одно місце. За вікнами вітер наганяє на вигорілий обрій
неповороткі плоти білих хмарин (Михайло Стельмах, Вел.
рідня, 1951, 555); З слобід і хуторів нагнали народу
тисячами; рівняли дороги, підгачували греблі (Олекса Стороженко, I,
1957, 370); Хоча і машин нагнали з Новоселиці, а й
людям роботи вистачає (Василь Кучер, Трудна любов, 1960,
5);
// тільки док. Пригнати, донести і т. ін. велику
кількість чого-небудь (рухом вітру, води тощо). Знали
[матроси] добре, що коли з півночі вітер нагонить
багато криги, то не проб'ється крізь ту кригу до острова
«Сміливий звіробій» (Микола Трублаїні, I, 1955, 159); Вдень був
низовий вітер і нагнав з моря багато камки (Нечуй-Левицький,
II, 1956, 228); * Образно. Чорних хмар та непогоди
Осінь пізня нажене (Павло Грабовський, I, 1959, 273).
3. Женучи, спрямовувати куди-небудь, на кого-,
що-небудь. Пригадав [Андрись] панські полювання.., коли
ото з'їжджались пани-нероби з усієї околиці, а голодні,
обшарпані діти кріпаків наганяли на них звіра
(Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 190).
♦ Наганяти (нагнати) на слизьке — те саме, що
Заганяти (загнати) на слизьке (див. заганяти 1). Раптові
запитання наганяли Масла на слизьке. Прокурор умів
захопити його зненацька (Антон Хижняк, Невгамовна, 1961,
314).
4. перен., розм. Викликати яке-небудь почуття,
переживання, якийсь стан і т. ін. Дощ шумів і наганяв
нудьгу (Степан Васильченко, I, 1959, 100); Поле квилило, наганяючи
на Хому тужливі думи (Олесь Гончар, III, 1959, 377); Грім
вогнестрільної зброї нагонив жах на військо
Ружинського (Іван Ле, Наливайко, 1957, 313); Нагнали дрімоту
на неї оті кілометри, що холодної осінньої години
виходила їх із самісінького ранку (Леонід Смілянський, Сад, 1952, 96).
♦ Наганяти (нагнати) апетит (апетиту) — викликати
або посилювати відчуття голоду. Вигляд розкладеної
на тарілці шинки нагнав Олі апетиту (Ірина Вільде, Сестри..,
1958, 536); Наганяти (нагнати) дрижаків див.
дрижаки; Наганяти (нагонити, нагнати) холоду —
завдавати неприємностей, лякати. Недовго Жаби
навтішались, Бо виявилось те, чого не сподівались, Лелека зразу
холоду нагнав (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 123); [Олізар:] Сам
великий князь, намісник краю, взявся за справу. Нагнав
холоду губернаторові, що аж захворів, неборак (Степан Васильченко,
III, 1960, 443); Наганяти (нагонити, нагнати) чорну
хмару на кого — викликати смуток, псувати настрій
кому-небудь. Було видно, що старий Коваль не в
настрої.., оцей виїзд молодих нагнав на нього чорну хмару
(Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 313).
5. Надолужувати пропущене. Трудно спершу доводиться — треба наганяти пропущений цілий місяць (Андрій Головко, II, 1957, 214); Овечата, бички щиро прийнялися щипати вогку траву,.. надвечір прийшлося нагонити утеряне за день, і вони ген порозтікались понад усім озером (Панас Мирний, IV, 1955, 24).
6. розм. Спонукати до активнішої дії, примушувати щось робити; підганяти. Директор заводу став наганяти всіх, щоб не гаючись їхали до його (Степан Васильченко, I, 1959, 89); Тетяна приневолювала їх [дітей] до науки, наганяла до книжки (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 148).
7. розм. Змушувати піти; виганяти, проганяти. Чоловік тітки.. жінку шанував, у поле рідко наганяв (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 192); Не приходило йому ніколи на думку нагнати Івана, хоч ненавидів його (Лесь Мартович, Тв., 1954, 227); Тосю.. нагнали до хати збирати плечеві рушники для сватів, білі хусточки для свекра та дружок (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 25).
8. розм. Штучно збільшувати, підвищувати (ціну, плату і т. ін.). — Мені потрібна земля, бо своєї немає, й тобі потрібна... А пан те бачить і наганяє ціну... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 71); Батюшка у Вербівці був молодий і вже нагнав плату за треби вдвоє (Нечуй-Левицький, II, 1956, 180).
9. Добувати що-небудь за допомогою перегонки в якійсь кількості. Наганяти горілки; Нагнати дьогтю.
10. безос., розм. Робити здутим, розпухлим хвору або пошкоджену частину тіла. Вона впускала собі морфій в ліве плече; на тому місці в неї завсіди наганяло болячки (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 229); Помацав рукою голову — ціла, тільки гулю таку нагнало, як яблуко (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 253).