в означеннях
Тлумачення, значення слова «наглядач»:

НАГЛЯ́ДА́Ч, наглядача, чол.

1. Службовець, що займається наглядом, спостереженням за ким-, чим-небудь. Його батько, наглядач маяка, з дитинства ні в чому не перешкоджав своєму сину (Дмитро Ткач, Моряки, 1948, 80); Посередині ходить наглядач з жмутами таволги та безжалісно ляскає хворого чи знесиленого [невільника] (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 219).

2. тільки наглядач. Особа, яка таємно стежить за ким-, чим-небудь, висліджує когось. — Я знаю, що писар.. якийсь пройдисвіт і для мене навіть ворожий, бо заздріває [вбачає] в мені свого критика й наглядача (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 44);  * Образно. Не дивися на місяць весною, Ясний місяць наглядач цікавий, Ясний місяць підслухач лукавий (Леся Українка, I, 1951, 143).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 49.

Коментарі (0)