в означеннях
Тлумачення, значення слова «наглий»:

НА́ГЛИЙ, а, е,

1. Який наступає чи відбувається раптово, несподівано, непередбачено. Садівник і Маланка стояли хвилю мов остовпілі, не розуміючи, що має значити сей наглий викрик (Іван Франко, VII, 1951, 174); Не любив він носить телеграм.. як не люблять їх одержувати прості люди, боячись наглого нещастя (Олександр Довженко, I, 1958, 418).
 Нагла смерть — раптова, несподівана смерть. Нагла, смерть Лебеденка зробила на Миколу тяжке враження (Володимир Гжицький, Вел. надії, 1963, 302).

2. розм. Який відбувається надто швидко, несподівано і напружено. На валах стояли гармати і гаківниці, щоб відбивати наглі напади ворогів (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 402); На двохсотому кілометрі чимале з'єднання подільських і бессарабських партизанів у взаємодії з місцевими повстанцями.. наглим ударом захопили станцію Вапнярку (Юрій Смолич, V, 1959, 618).

3. діал. Невідкладний, негайний; терміновий. [Мартіан:] Я не вечеряю. А ще до того роботу наглу маю (Леся Українка, III, 1952, 311); Мотря випростовується на весь зріст і каже тремтливим, хоч таким непевним голосом: — Справа нагла, пане докторе... (Ірина Вільде, На порозі, 1955, 27).
 Нагла потреба — життєво необхідна, нагальна потреба. Якби не така нагла потреба, то ні за що б не сіла я тепер до писання (Леся Українка, V, 1956, 150); Поясненням таким розчарував я вас, ласкавий мій читачу, Тож пояснити все потребу наглу бачу (Максим Рильський, II, 1946, 181).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 48.

Коментарі (0)