НАГНІТА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до нагнітати. Тонко подзвонювали поршні нагнітаючих смоків (Натан Рибак, Час, 1960, 435).
НАГНІТА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до нагнітати. Тонко подзвонювали поршні нагнітаючих смоків (Натан Рибак, Час, 1960, 435).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 50.