НАГНУ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до нагнути. Придорожні, нагнуті в один бік верби зеленими руками припадали до Василя, востаннє струшували на його обличчя осінній шум і гіркуваті сльози (Михайло Стельмах, II, 1962, 9); Круглі, трошки опущені плечі, нагнута вперед лебедина шия надавали їй стільки жіночої ніжності, що чоловіки в присутності Тамари Розумовської почували себе підкореними (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 265).