НАГОЛОШУВАТИ, ую, уєш, недок., НАГОЛОСИТИ, ошу, осиш, док.
1. перех. Силою голосу чи підвищенням тону виділяти склад у слові або слово в реченні. Безсуфіксні слова жіночого роду на -а (-я) наголошують переважно голосний ..кореня (Курс сучасної української літературної мови, I, 1951, 485); Говорячи, Андрій Петрович без притиску, але якось чудно наголошував то те, то те слово, буцімто в мові його був ще й інший сенс (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 275); — Я принаймні завжди був проти всякого втручання в мої особисті, — він наголосив це слово, — особисті справи (Юрій Смолич, I, 1958, 59).
2. перех. і неперех., що, на чому, на що, з спол. що, перен. Виділяти, підкреслювати, ставити на перший план якусь думку, якесь положення і т. ін. Вони [молоді новелісти] наголошують відважність, наполегливість.. в характері радянської людини (Юрій Смолич, VI, 1959, 215); Соціалістичний реалізм не тільки розкриває нові пізнавальні можливості літератури, а й особливо наголошує на її дійовій організуючій, перетворюючій ролів суспільстві (Історія української літератури, II, 1956, 24); Необхідно наголосити, що любов до землі неможлива без любові до праці, важкої, кропіткої праці в ім'я життя (Вітчизна, 6, 1961, 183).