НАГОМОНІТИ, ню, ниш, док., розм.
1. перех.
Розповісти, повідомити багато чого-небудь.
♦ Нагомоніти повну хату — те саме, що Наговорити
повну хату (повні вуха) (див. наговорювати). [Кость:]
Приведе [мати] в школу, роздіне, нагріє, піде учителю
нагомонить повну хату (Степан Васильченко, III, 1960, 171).
2. неперех., на кого. Накричати на кого-небудь, вилаяти когось. Дід Танасій не без того, щоб коли не нагомонів на його, часом і за чуба скубне, а за очі хвалить хлопця (Степан Васильченко, I, 1959, 268).