в означеннях
Тлумачення, значення слова «нагоряти»:

НАГОРЯ́ТИ, яє і НАГОРА́ТИ, ає, недок., НАГОРІ́ТИ, рить, док.

1. Давати нагар. Свічка почала нагорати, меркнути (Панас Мирний, I, 1954, 211); Каганець почав нагоряти, гаснути, і мати відщипнула пальцями кінчик ґнотика (Олекса Гуреїв, Наша молодість, 1949, 212); Маленька лойова свічка.. коптіла, нагорівши (Іван Франко, VII, 1951, 345).

2. безос. Витрачатися в якій-небудь кількості (про електроенергію, пальне).

3. безос., перех., розм. Перепадати за що-небудь (про покарання, догану і т. ін.). — Може, й нагорить мені, коли суну свого носа в чужі горшки... (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 335); — Як ви думаєте?.. до начальства ще може полізти. — Еге, — той йому. — То й нам нагорить (Архип Тесленко, З книги життя, 1918, 183).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 54.

Коментарі (0)