НАГОРО́ДА, и, жін. Відзначення заслуг, достоїнств
і т. ін. Три Зорі у нагороду За геройство за твоє
[Кожедуба]… (Іван Нехода, Ми живемо.., 1960, 114);
// Те, що
дається для відзначення заслуг, достоїнств і т. ін.
Коли мене викликали першого, щоб одержати нагороду
[книжку], то я почув, що він [батько] голосно заплакав
(Іван Франко, I, 1955, 12); Коли вручають нагороду Тобі чи
області твоїй, — Подумай, що ти для народу В
майбутнім зробиш, друже мій! (Степан Олійник, Вибр., 1959, 99).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 53.