Словник української мови

НАГОРО́ДА, и, жін. Відзначення заслуг, достоїнств і т. ін. Три Зорі у нагороду За геройство за твоє [Кожедуба]… (Іван Нехода, Ми живемо.., 1960, 114);
//  Те, що дається для відзначення заслуг, достоїнств і т. ін. Коли мене викликали першого, щоб одержати нагороду [книжку], то я почув, що він [батько] голосно заплакав (Іван Франко, I, 1955, 12); Коли вручають нагороду Тобі чи області твоїй, — Подумай, що ти для народу В майбутнім зробиш, друже мій! (Степан Олійник, Вибр., 1959, 99).