в означеннях
Тлумачення, значення слова «нагору»:

НАГОРУ, присл. На верхню частину чого-небудь, у напрямі до верхньої частини чого-небудь. Дід припинив коня, устав, одпустив черезсідельник і, сівши, помалу поїхав нагору (Панас Мирний, I, 1954, 282); Лід стіною накладено мішків, Фелікс виліз нагору, відхилив кришку [витяжної труби] (Юрій Яновський, II, 1954, 40);
//  На верхній поверх будинку. Аврелія мовчки метнула на батька погляд, повний ненависті, і швидко подалась по сходах нагору (Леся Українка, III, 1952, 286);
//  На поверхню. Де-не-де щось чорне швидко пливло по воді, то зринаючи нагору, то знову потопаючи (Борис Грінченко, I, 1963, 420); Потім вода знову забила в ключ, і незабаром вареники почали випливати нагору (Іван Сенченко, Опов., 1959, 44).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 54.

Коментарі (0)