НАГОВО́РЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., НАГОВОРИ́ТИСЯ, ворюся, воришся, док., розм.
1. Досхочу
поговорити. Вона серед ночі встає, І стереже добро
своє, І дожидає того світу, Щоб знов на його надивитись,
Наговоритись (Тарас Шевченко, II, 1953, 194);
// перев. із запереч.
не. Задовольняти бажання поговорити з ким-небудь.
Повні прихильності одна до одної, жінки не могли
наговоритися (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 285).
2. тільки недок. Пас. до наговорювати.