в означеннях
Тлумачення, значення слова «нагукувати»:

НАГУКУВАТИ, ую, уєш, недок., НАГУКАТИ, аю, аєш, док.

1. тільки недок., неперех. Час від часу кричати. Двірник у білому фартусі з мітлою нагукує: — Проходь звідсіль (Василь Кучер, У. Кармалюк, 1954, 171).

2. перех. і без додатка. Кликати, запрошувати когось куди-небудь, до кого-небудь. — Хтів тікати з того видовиська. Коли це нагукує пан професор. Пішов. А вони вже папірчики на вогні палять (Юрій Яновський, I, 1954, 36); — Я знаю, ти зараз можеш нагукати солдата, але не клопочися даремно, — вони мене не впіймають (Василь Кучер, У. Кармалюк, 1954, 197).

3. тільки док., неперех., на кого. Вилаяти кого-небудь з криком, у різкому тоні; накричати на кого-небудь. Коли батько нагукає на його, він .. піде з двору (Панас Мирний, IV, 1955, 35); Чого це я, справді, так-о на Оксану нагукав? Чим вона винувата, що той чортяка її до мене підослав? (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 249).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 58.

Коментарі (0)