НАГУ́ЛЬНИЙ, а, е. Признач. для відгодівлі.
Нагульні групи індиків найкраще комплектувати по 500—600
голів (Птахівництво, 1955, 328); Влітку нагульна худоба
п'є багато води, особливо в спеку (Колгоспник України, 1, 1962,
3);
// Одержаний унаслідок відгодівлі. Нагульний жир.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 59.