в означеннях
Тлумачення, значення слова «наємник»:

НАЄ́МНИК, а, чол., заст.

1. Найманий робітник, який працював у приватного власника, підприємця. З глухими, рівночасно видаваними окликами, що мали додавати відваги,.. сповняли наємники сю працю (Ольга Кобилянська, I, 1956, 456).

2. Той, хто служив у найманій армії за старих часів. Безповоротно канули у вічність ті часи, коли війни велися наємниками або представниками напіввідірваної від народу касти (Ленін, 9, 1970, 146); Литовські солдати і німецькі наємники, що становили значну частину дванадцятитисячної армії Радзівілла [1651 р.], займались грабежем і мародерством (Історія УРСР, I, 1953, 247).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 85.

Коментарі (0)