НАЙКРА́ЩЕ. Присл. до найкращий. Тепер Соломія
вагалась, в якому напрямку йти. Найкраще керуватись
вітром: треба, щоб він тепер дув у спину (Михайло Коцюбинський,
I, 1955, 362); Арифметику найкраще знав Юрчик
(Леонід Смілянський, Сашко, 1954, 252);
// у знач. присудк. сл. Про
почуття найбільшої приємності, величезного
задоволення, яке відчуває хто-небудь.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 696.